У зв’язку з проведенням робіт з кронування дерев комунальним ремонтно-будівельним підприємством «Зеленбуд» по бульвару Шевченка 03.09.2025 з 09.00 год. до 12.00 год. буде відключено контактну мережу на вищезазначеній ділянці.

       Роботу тролейбусного маршруту № 14 буде організовано тролейбусами з автономним ходом в кількості 2 од. згідно затвердженої схеми руху «Сімферопольське шосе – Набережна» та одним тролейбусом за напрямком «Сімферопольське шосе – пл. Запорізька».

Підприємство "Запорiжелектротранс" запрошує на роботу водіїв автотранспортних засобів (автобус пасажирський на міських маршрутах).
Заробітна плата від 32900 грн. до 38200 грн.
Офіційне працевлаштування.
Для військовозобов’язаних надається бронювання.
Соціальний пакет та конкурентна заробітна плата – гарантовані.
Звертатися за адресою:
м.Запоріжжя, вул.Шкільна 2
тел: (095) 755 3200, (061) 787 6420, (050) 414 4343

   Ремонтні роботи по відновленню трамвайної колії на шляхопроводі «Міськпаливо», проведення яких було заплановано на 01.09.2025 з 09.30 год. до 12.30 год., скасовується з технічних причин.

    У зв’язку з проведенням ремонтних робіт по відновленню трамвайної колії на шляхопроводі «Міськпаливо» буде тимчасово призупинено рух трамвайних маршрутів № 10, 12, 14, 15 від зупинки «Центральний ринок» до зупинки «вул. Іванова» в обох напрямках 01.09.2025 з 9.30 год. до 12.30 год.

       Рух трамвайних маршрутів № 10, 15 буде організовано за напрямком «М’ясокомбінат – Шевченківський жмс.».

       Рух трамвайного маршруту № 12 буде організовано за напрямком «Зелений Яр – Автострада».

       Рух трамвайного маршруту № 14 буде організовано за напрямками «Автострада – Зелений Яр» та «Запоріжцирк» – Центральний ринок – майдан Волі – «Запоріжцирк».

   29 серпня – День пам’яті загиблих захисників України.

   Це не єдиний день у році, коли ми згадуємо, віддаємо шану, розповідаємо про тих, хто віддав життя, щоб відстояти Україну, її державність, незалежність і соборність. Але це особливий день, нагода для всіх у суспільстві разом зосередитися на пам’яті, шані і вдячності.

   Цей День пам’яті держава започаткувала в 2019 році. Саме 29 серпня, бо з цією датою пов’язаний один із найтрагічніших епізодів російсько-української війни до повномасштабного вторгнення – вихід українських воїнів з оточення під Іловайськом у 2014 році. Тоді російське керівництво – традиційно для себе – порушило домовленості: українських військових розстріляли, коли вони колонами проходили тим, що мало бути «зеленим коридором». Їхній шлях пролягав через соняшникові поля. Тому традиційним символом пам’ятного дня 29 серпня став соняшник. 

   За даними Книги пам’яті полеглих за Україну, з 2014-го, станом на 1 грудня 2021 року загинули 4490 українських воїнів.
Повномасштабне вторгнення Росії 24 лютого 2022-го відкрило нову сторінку героїзму, стійкості та, на жаль, втрат. Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний повідомив, що з моменту повномасштабного нападу на серпень 2022 року

   Цього року, поки триває війна до перемоги, ми не можемо ані знати точну кількість, ані назвати всіх поіменно, ані розповісти всі історії. Але ми впевнені, що українське суспільство докладе всіх зусиль, щоб наші загиблі герої були в нашій пам’яті не абстрактною цифрою. Щоб вони отримали максимальну шану, якої тільки заслуговують ті, хто віддав життя за свою країну. Щоб наша пам’ять про них була живою.

   Наприкінці травня 2022 року Верховна Рада України ухвалила рішення про створення Національного військового меморіального кладовища, на якому з почестями ховатимуть загиблих (померлих) захисників і захисниць. Це – світова практика вшанування воїнів, які віддали життя за свою країну. Такі кладовища є в США, Канаді, Франції, Польщі та інших країнах. А за рік до цього, в липні 2021-го, на державному рівні був прийнятий військовий поховальний ритуал. Знову ж таки, щоб у момент поховання віддати належні почесті загиблому (померлому) захисникові чи захисниці, щоб всі розуміли, що ховають не пересічну людину, а того / ту, завдяки кому існує держава Україна. 

   Після перемоги ми віднайдемо свої традиції пам’яті про загиблих воїнів. Ми вже називаємо і продовжимо називати на їхню честь вулиці. У нас уже є місця пам’яті та меморіальні дошки у публічному просторі. Але після остаточної перемоги в країні повинні постати особливі місця, з проникливою архітектурою і людяними меморіальним практиками, які свідчитимуть, що ми шануємо і дякуємо.

   Пам’ятаємо і будемо пам’ятати.